В пам'ять про друга Бобра

У день прощання з нашим другом Бобром, давайте пригадаємо, яким він був. Світлим, радісним, щирим. Людиною, яка залишила слід у серці кожного, з ким перетиналися стежки.

Сьогодні ми прощаємося з Дмитром Осипчуком -

пластуном, виховником, колегою, другом. Людина,

яка жила Пластом і залишила у ньому частинку себе.

Його пластовий шлях — це сотні вишколів, безліч таборових днів, тисячі перевʼязаних вузлів. Це кілометри, пройдені Карпатами з мапою в руках, і сотні юнаків та юначок, які навчилися орієнтуватися в лісі. Це десятки тематичних вишколів, які він організовував у межах авторського проєкту «Школа вмілостей» — щоб кожен мав змогу здобути нові знання, корисні і в Пласті, і в житті. Це його відеопроєкт «Уроки картографії», завдяки якому знання про мапи, орієнтування стали доступними кожному.

Ми не можемо порахувати, скільки разів він запалював ватру чи допомагав зібрати намет уночі під дощем. Але ми точно знаємо: його внесок залишиться в кожному з нас — у спогадах, у посмішках, у вчинках.

Він був людиною неймовірної доброти та щирості.

Завжди турбувався про кожного, хто був поруч.

Сьогодні ми згадуємо.

Ми сумуємо.

Але й дякуємо.

За всі ватри, мандрівки, жарти, серйозні розмови.

За те, що був з нами.